У День матері ми не лише даруємо квіти - ми схиляємо голови в глибокій скорботі та безмежній вдячності матерям, чиї сини та доньки віддали життя за наше мирне небо. Це невимовний біль і найвища жертва.
«Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати...
Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають».
Материнське серце - це всесвіт, який тримає на собі життя. Сьогодні наше «дякую» - з присмаком полину. До матерів, чиї сини стали частиною неба, частиною нашої свободи, частиною кожного нашого мирного світанку.
Їхня біль - це біль усієї країни. Їхня стійкість - це наш приклад. Нехай материнська молитва стане оберегом для тих, хто зараз у строю, і вічним спокоєм для тих, хто відійшов у вічність. Низький уклін викладачу коледжу, голові циклової комісії облік і опадаткування, Шепеті Світлані Володимирівні, яка виховала ,справжнього патріота, вірного син України, чиє життя розділилося на «до» і «після».
Шепета Володимир Володимирович отримав смертельні поранення внаслідок вибуху ворожої гранати, коли надавав допомогу іншим. Йому був 41 рік.
Кажуть, герої не вмирають. Але матері знають - вони просто перестають приходити додому. Вони залишаються у дитячих фотографіях, у недописаних повідомленнях, у запаху улюбленої сорочки, яку мама досі не наважується випрати.
Вибач, мамо, що так рано згас,
Що не досіяв, не долюбив, не дожив...
Я став дощем, що вмиє твій поріг,
Я став вітром, що гладить твої коси.
Не плач, рідненька, я тепер твій оберіг,
Я дивлюсь на тебе з високої небесної просині.
Ти виховала воїна. Ти виростила честь.
Живи за нас обох, моя найдорожча Мамо...
Низький уклін матерям, які виховали Героїв. Їхня мужність і сила - це наш фундамент, а пам'ять про синів та доньок буде вічною. Вічна слава і шана захисникам України. Герої не вмирають
